З давніх -давен до наших днів,-

Дитячих душ опора -

У Наливайківці стоїть

Сільська звичайна школа.

Колись заснована була

Церковно – приходською,

Вона відкрила дітям світ

Й позвала за собою.

В часи буремних перемін

Дверей не закривала,

Як мати, добра до дітей,

Всю душу віддавала.

Сміялась разом із селом-

І плакала від болю,

Оберігала люд сільський-

І кликала до бою.

Вона стояла, як форпост,

В шторми і буревії,

Та несла світлі почуття

Дарувала всім надію.

І кожен, хто ходив сюди,

Приходив, як до храму.

Бабусі вчились тут, діди,

А потім тата й мами.

Як коні, вскач біжать роки,

І ритм життя міняє,

Та дзвін дитячих голосів

У школі не минає.

І в Наливайківці живуть

Під звук дзвінка шкільного.

Під дзвоник сіють в полі хліб

І моляться на нього.

Тепер відновлена стоїть,

І вікнами сміється.

Тож хай її веселий сміх

Ніколи не минеться.